Усна народна творчIсть



Важливим явищем культурного життя Киïвськоï Русi стала поява лiтератури: iсторичноï, фiлософсько-публiцистичноï, юридичноï, художньоï та церковноï. Виникнення i розвиток давньоруськоï лiтератури тiсно пов'язанi з соцiально-економiчними, полiтичними та культурними успiхами Русi, поширенням писемностi в усiх сферах суспiльного життя.
Ще до виникнення писемностi у схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi.
Розвиток фольклору на Русi був тiсно пов'язаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезiï та пов'язаноï з ними язичницькоï релiгiï мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоï християнськоï релiгiï. Поступово старi традицiï i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.
Язичницька релiгiя створювала не тiльки обряди, а й стала пiд­рунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого є мiфи. Бони були поширенi i за часiв Киïвськоï Русi, про що свiдчать ïх уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноï людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть. Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iiз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, ïх образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Киïвськоï Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.
iз зростанням Киïвськоï Русi, зростав у народi й iнтерес до минулого, до подiй та дiячiв давно минулих часiв. Виникали згаданi вже iсторичнi перекази, що передавались усно i поширювались у формi героïчних билин. Билини . це епiчнi пiснi, що вiдображають iсторичну долю Русi та присвяченi iсторичним подiям з життя народу, захисту краïни вiд ворогiв, рiзним соцiально-побутовим явищам. Зародились билини наприкiнцi першого тисячолiття в Києвi, Чернiговi, Галичi, Новгородi та в iнших мiстах i землях Русi. Вiдомi билини так званого Киïвського та Новгородського циклiв. Серед них найранiшими вважається билина про Святогора. Улюбленими героями билин Киïвського циклу (безпосередньо пов'язанi зi славним градом Києвом та князем Володимиром) були воïни-богатирi: iлля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Ставр Годинович, Больга. Найпопулярнiший серед них iлля Муромець . селянський син, узагальнений образ руського воïна-патрiота, безкорисливого захисника руськоï землi, вдовиць i сирiт. Популярним героєм народного епосу . билин . був i орач Микула Селянинович, в образi якого оспiвано працю i подвиг простоï людини 2. Самi героï здебiльшого є реальними iсторичними особами, iмена яких згадують у давнiх лiтописах 3,
Билини тiсно пов'язанi з народною обрядовою пiснею (звичаєм величання, з колядними i весiльними обрядовими пiснями), з казковими мотивами. Композицiйно кожна билина подiляється на три частини: зачин, виклад i кiнцiвка. Поетика билин багата i рiзноманiтна. Нерiдко використовується гiпербола, характернi постiйнi епiтети, порiвняння, паралелiзми, метафори. Ритм чiткий, вiрш так званий билинний, який є рiзновидом тонiчного вiрша.
Творив i виконував билини власне народ. З його маси видiлялися талановитiшi спiвцi-оповiдачi. Пам'ять народна донесла до нас iмена таких професiйних митцiв, як Боян i Митуса. Пiзнiше носiями фольклору могли бути скоморохи.
Усна народна творчiсть мала великий вплив на давньоруську лiтературу, на ïï форму, мову та стиль. Особливо це позначилося на iсторичних творах найбiльш ранньоï лiтературноï форми на Русi. Виникнення iсторичноï лiтератури, зокрема лiтописання, тiсно пов'язане з розвитком суспiльноï свiдомостi, iнтересом до минулого своєï краïни, намаганням визначити мiсце Русi серед iнших краïн i народiв.
Фольклор вiдображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своє вiдлуння у так званiй календарнiй i обрядовiй поезiï, дослiдити i вивчити яку можна на пiдставi архаïчних залишкiв у побутi украïнцiв.
До календарноï поезiï можна вiднести зразки народноï творчостi, пов'язаноï зi змiною пори календарного року . весни, лiта, осенi, зими. До обрядовоï поезiï належить усна народна творчiсть, насичена в основному весiльними й поховальними обрядами-пiснями. В обох з них вiдображено язичницькi вiрування та звичаï, якi пiзнiше продовжували спiвiснувати поряд з християнськими.
У календарнiй народнiй поезiï найбiльш втiленi анiмiстичнi вiрування, одухотворення природи, вiру в магiчнi сили ïï явищ тощо. До такоï поетичноï творчостi належать колядки i щедрiвки зимою, веснянки, русальнi, купальнi, обжинковi й iншi пiснi весни i лiта. Переважна бiльшiсть ïх пов'язана з народженням, смертю i воскресiнням природи.
Пiзнiше язичницькi обряди обожнення природи поєднались з християнськими вiруваннями про народження, смерть i воскресiння Христа. Прикладами служать такi християнськi свята, як Рiздво, Великдень (Пасха), Спас тощо.
Поступово бiльша частина обрядовоï поезiï втратила своє культове значення, i лише колядки (якi виконуються пiд Рiздво) та щедрiвки (пiд Новий рiк i на Водохреще) тривалий час зберiгали ознаки своïх колишнiх магiчних функцiй.
Природну основу лiтератури XV ст. становила усна народна творчiсть: пiснi, перекази, легенди, заговори i заклинання. Особливе мiсце посiдали пiснi-билини. Вiдомi билини Киïвського i Новгородського циклiв.
Усну народну творчiсть формували думи, балади, iсторичнi пiснi, обрядовi, родинно-побутовi лiричнi пiснi, казки, загадки, прислiв.я, приказки.
В украïнськiй лiтературi XViii ст. з'явилися новi прозовi твори, автори яких не просто реєстрували факти, а прагнули ïх узагальнити, викласти свiй погляд на подiï тощо. Наприкiнцi XViii ст. широкою популярнiстю користувалася "iсторiя Русiв або Малоï Росiï" невiдомого автора. Серед паломницькоï лiтератури (записки мандрiвникiв до "святих мiсць") вiдомий твiр "Мандрування" В. Григоровича-Барського. Живою образною мовою автор описав враження вiд вiдвiдування Угорщини та Австрiï, iталiï i Грецiï, Єгипту та Сирiï. Цей твiр не втратив свого пiзнавального значення i понинi. В художнi твори дедалi бiльше проникала жива народна мова. Наприклад, байки та вiршi Г. С. Сковороди пересипанi великою кiлькiстю прислiв'ïв i приказок. Автор часто використовував народнi казки, пiснi, притчi. Творчiсть Г. С. Сковороди помiтно вплинула на iвана Петровича Котляревського (1769-1838) - зачинателя новоï украïнськоï лiтератури. Його вiдома поема "Енеïда", три частини якоï надруковано у 1798 р. в Петербурзi, вiдтворювала реальнi картини життя тогочасного суспiльства. iсторичнi пiснi та думи, балади й перекази вiдображали нужденне життя селянства й рядового козацтва, знущання над ними з боку старшини. З'явилося чимало дум i пiсень, якi викривали основнi пороки тогочасноï дiйсностi, закликали народ до соцiальноï непокори. В уснiй народнiй творчостi прославлялися ватажки повстанцiв - Максим Залiзняк, iван Гонта, Олекса Довбуш, змальовувалися Полтавська битва та iншi подiï в життi Украïни. В той же час маси засуджували лiквiдацiю царизмом Запорозькоï Сiчi. У пiснях звучали ,мотиви свободи i наступностi героïчних традицiй украïнського народу.
В уснiй народнi творчостi вiдомi такi думи, як:
"Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку"" Де висвiтлено легендарний образ полонянки, ïï героïчний вчинок" Показ страждань козакiв-невiльникiв, осуд насильства людини над людиною, "Дума про Самiйла Кiшку, "Хмельницький i Барабаш"" , також балади "Що сi в полi забiлiло, "Ой був в Сiчi старий козак"""", "Ой чиє ж то жито, чиï ж то покоси"""", а також пiснi: "Пiсня про Байду, "Ой Морозе, Морозенку", "Зажурилась Украïна, бо нiчим прожити", "Чи не той то хмiль"", "Як ще не було початку свiта", "Ой рано, рано кури запiли", "Ой пане господару, на твоïм двору" " християнiзована колядка" Уславлення сiльськогосподарськоï працi як богоугодноï" Символiчне значення образу дерева""За сiньми, сiньми та за новими" - величання селянськоï родини, "Ой у нашого господарика" - поєднання дохристиянських та християнських уявлень"


Лiтература 1 Никифоров А. Н. Фольклор Киевской Руси // История русской литературы. . Москва; Ленинград, 1941, т. 1, с. 216.237; Украïнська народна поетична творчiсть. . К., 1965, с. 69. 72, 85.126; Мишанин О, В. Народна словеснiсть найдавнiшого часу i Киïвськоï Русi // iсторiя украïнськоï лiтератури. . К., 1967, т. 1, с. 33.47. 2 Былины /В 2 т. . М., 1958; Былины. Киевский цикл. . К., 1982. 3 Рыбаков Б. А. Древняя Русь..., с. 39.154; Мирзоев В. Г. Былины и летописи; памятники русской исторической мысли. . Москва, 1978, с. 17-116.

Усна народна творчIсть